Хмельниччина правова

Купівля-продаж авто за дорученням: варто чи ні?

Купівля-продаж авто за дорученням: варто чи ні?"Купити за дорученням", "продати за дорученням" - це одні із тих помилок громадян, що призводять до несподіваних і аж ніяк не приємним наслідків. Сьогодні багато охочих придбати або продати автомобіль з метою економії часових та грошових ресурсів "продають-купують" машину, оформивши видачу генеральної довіреності, як і належить, засвідченої у нотаріуса.

Більш того, похід до нотаріуса присипляє пильність таких покупців: мовляв, якщо вже довіреність підписав нотаріус, то "законнішої" угоди не буває. Однак не все так просто, адже, отримуючи автомобіль разом з генеральною довіреністю, новий власник навіть не замислюється про те, що в будь-який момент він ризикує залишитися без свого залізного коня. І це в кращому випадку. У гіршому йому доведеться ще й доводити факт того, що автомобіль він не викрадав, а купив, віддавши свої чесно зароблені гроші. Довіреність не означає наявності права власності!

Отже, про все по порядку. Перше і основне, що потрібно знати потенційному покупцеві, що набуває автомобіль шляхом отримання від продавця генеральної довіреності: після такої операції "продавець" залишається власником автомобіля. А власнику і карти в руки - в будь-який момент він може зажадати повернення авто, закласти його або подарувати, загалом, здійснити будь-яку угоду. І "покупцеві" залишиться тільки погодитися з волею власника. Чому? Тому що довіреність, що видається на авто (в даному випадку мова йде тільки про генеральну довіреність), є лише одним із видів представництва, дозволеного Цивільним кодексом України. А представництво, згідно ст. 237 ЦК України, - це правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені

другої сторони, яку вона представляє.

Стосовно ситуації з довіреністю на автомобіль, представником буде так званий покупець, а представником, довірителем - продавець. Відповідно до ст. 244 ЦК України, представництво, що грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю визнається письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. З цього випливає, що видача і отримання довіреності ні в якій мірі не пов'язані з переходом права власності на автомобіль від його власника до представника. Останньому надається лише (крім володіння і користування) можливість здійснювати операції з автомобілем в інтересах довірителя. Про це йдеться в ст. 239 ЦК України: "Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє". Іншими словами, якщо, скажімо, вам доведеться продати автомобіль, на який у вас є гендовіреність (зрозуміло, якщо таке право надане нею), виручена за нього сума належить довірителю. На жаль, це далеко не всі неприємності, які можуть виникнути в разі придбання автомобіля за дорученням.

Як випливає зі ст. 249 ЦК України, особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. На практиці це означає, що, якщо довіритель запевнив вас, що ніколи і ні за яких обставин не відкличе довіреність, такі обіцянки і присяги є нікчемними, тобто недійсними навіть без оскарження в суді. Тому, як тільки ви отримаєте повідомлення від довірителя про скасування довіреності, ви повинні повернути його авто. До речі, у випадку, якщо вам неймовірно "пощастило" потрапити на недобросовісного громадянина-довірителя, про гроші, заплачених за автомобіль, доведеться забути, або ж звернутися з позовом про їх повернення в суд.

Ще однією причиною втрати "купленого" за дорученням автомобіля може стати витікання терміну дії цієї самої довіреності. Згідно ст. 248 ЦК України, саме це є першою підставою припинення дії такого документа. До речі, якщо у довіреності не вказаний строк її дії, це не означає, що вона видана "довічно" - вона буде дійсна до припинення її дії (ст. 247 ЦК України). Звичайно, якщо довіритель виявився людиною порядною, скасовувати видану довіреність він не стане. Але є один нюанс. Відповідно до тієї ж ст. 248 ЦК України, дія довіреності припиняється зі смертю довірителя. Значить, якщо така настане, всі права на автомобіль переходять до його спадкоємців, і "покупцеві" доведеться розлучитися зі своїм улюбленцем або спробувати отримати нову довіреність, видану вже спадкоємцями, що малоймовірно увінчається успіхом.

Не все так просто і зі страховкою. Зважившись на "покупку за дорученням", слід чітко розуміти, що при наявності тільки загальногромадянської страховки в разі ДТП однозначно виникнуть проблеми з отриманням страхового відшкодування. Погодьтеся, навряд чи страхова компанія буде виплачувати страховку вам, якщо автомобіль належить іншій особі. Звичайно, можна спробувати вирішити проблему, попросивши власника оформити на вас довіреність на отримання грошових коштів або переконавши його особисто подати страховику заяву про настання страхового випадку. Але тут, знову ж таки, все залежить від ваших взаємин з довірителем.

Щоб уникнути подібних нюансів, при отриманні генеральної довіреності необхідно переконатися, що її текстом передбачено ваше право на отримання грошових коштів від третіх осіб або страхового відшкодування у випадку ДТП. Нарешті, можна особисто оформити добровільну страховку, де страхувальником будете тільки ви - представник.

Купити автомобіль у самого себе не можна - це ще одне положення, про яке багато хто і не здогадується. Деякі підприємливі громадяни впевнені в безпеці "покупки за дорученням": мовляв, головне - отримати машину і гендовіреність, а потім можна переоформити авто на себе. Таке бачення ситуації оманливе. Адже, по-перше, "переоформити на себе" означає зміну власника, для чого довірителю необхідно укласти договір купівлі-продажу автомобіля. По-друге, розпорядитися автомобілем, якщо таке право передбачено довіреністю, можна, та ось тільки ст. 238 ЦК України забороняє представнику здійснювати угоди від імені особи, яку вона представляє, у своїх інтересах. Тобто продати автомобіль самому собі, як бачите, не вийде.

Звичайно, кожному громадянину гарантовано право на судовий захист його інтересів, і проблеми з автомобілем, придбаним за дорученням - не виняток. Тим не менш, наважуючись на подібну "покупку", спробуйте себе убезпечити, отримавши від "продавця" хоча б розписку, що підтверджує передачу йому певної грошової суми. Справа в тому, що якщо ви спробуєте заперечити укладену угоду з представництва в судовому порядку, вам знадобляться докази факту укладення договору купівлі-продажу та передачі грошей "продавцю".

Примітно, що громадянське право в цілому негативно відноситься до здійснення угод, укладених з метою замаскувати ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі. Як у нашому випадку: фактично мова йшла про купівлю-продаж автомобіля, але де-юре цей договір був "прикритий" відносинами представництва. Такі угоди ЦК України називає удаваними, передбачаючи при цьому: " Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами

для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили" (ст. 235 ЦК України), що, власне, означає застосування правил договору купівлі-продажу автомобіля. Саме для доказу безоплатності укладеного договору, виконання обов'язку покупця про передачу грошей за товар і самої ціни товару потрібна згадана розписка.

Як видно, скупий платить двічі: заощадивши час і гроші одного разу, згодом можна зіткнутися з масою проблем, вирішення яких не тільки влетить у копієчку, але й вимагатиме затрат сил, нервів і часу.

Судова практика

Ще одним приводом для занепокоєння при придбанні авто за довіреністю може стати ризик арешту або конфіскації цього автомобіля, скажімо, за правопорушення або злочини, вчинені самим власником. Прикладом підстав для примусового (причому безоплатного!) вилучення автомобіля у представника може бути, скажімо, невиконання власником якого-небудь кредитного договору або заставних зобов'язань, або навіть конфіскація автомобіля як додаткова санкція за вчинений ним злочин.

"Чому така несправедливість?!" - запитаєте ви. Відповідь очевидна: автомобіль, переданий представнику, залишається у власності власника, тому на нього може бути звернено стягнення. До слова, не менш важливою підставою для повернення автомобіля може стати шлюбний договір, за яким саме це авто переходить у власність подружжя, або розділ майна при розлученні і перехід права власності на це майно до другого з подружжя. Втім, практика підказує масу самих різних ситуацій.

Щоб спробувати відвоювати своє право володіти і розпоряджатися придбаним за дорученням автомобілем, в таких випадках доведеться звертатися до суду. Буквально в квітні цього року одним з міжрайонних судів Закарпатської області слухалася справа № 2-512/11. Позов був поданий до відділу ДВС міжрайонного управління юстиції про звільнення з-під арешту закладеного майна - автомобіля марки FOCUS C307 TREND 2007р. випуску. Він був мотивований тим, що 27 березня 2009р. позивачам була видана довіреність на користування і розпорядження названим ТЗ в порядку передоручення. Надалі позивачам стало відомо, що на цей автомобіль накладено арешт у зв'язку з невиконанням власником договору застави перед банком, який, до речі, був укладений навесні 2008р. Примітно, що спочатку довіреність з правом передоручення була видана власником автомобілів 27 травня 2008 р., а 28 травня цього ж року він уклав договір застави цього автомобіля, отримавши банківський кредит. І вже потім, навесні 2009р., його представник, діючи в рамках передоручення, передоручив автомобіль позивачам.

Суд встановив, що 24 вересня 2009р. було винесено постанову про арешт майна боржника за кредитним договором, згідно з яким на спірний автомобіль був накладений арешт і заборону відчуження. Однак, як не дивно, суд порахував, що доручення, видане 27 березня 2009р. (в порядку передоручення), свідчить про факт відчуження зазначеного автомобіля власником на користь позивачів. Загалом, суд порахував, що в цих правовідносинах слід застосувати ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження", якою передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить йому, а не боржникові, може звернутися в суд з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. На думку суду, саме цим правом скористалися позивачі, звернувшись з позовом. Тому позов було задоволено, а закладений автомобіль - звільнений з-під арешту. Звичайно, багато що в цьому рішенні викликає справедливі запитання, але, як кажуть, факт залишився фактом, і рішення винесено.

Юрист ТОВ «ЮФ «Гавриленко та партнери»

Смолянюк Тетяна

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Інші новини

Партнери проекту:

 
Юридична фірма «Гавриленко та партнери» спеціалізована юридична фірма за напрямками діяльності «ЗАХИСТ БІЗНЕСУ».

Читати далі ...

 

Інші новини

Останні коментарі:

 
  • Договір довічного утримання: тонкощі, ризики, наслідки
    Іра
    А якщо договір не укладався, і все було усно на довірі, оскільки не були оформлені всі правовстановлюю ...

    Детальніше...

     
  • Договір довічного утримання: тонкощі, ризики, наслідки
    Оля
    В ситуации, если мой брат живет в маминой квартире, а мама хочет заключить со мной (дочерью) договор ...

    Детальніше...

     
  • Особливості сплати "поборів" в дитячому садку: батькам на замітку!
    Яна
    В нашому садочку виникла роблема. Завідуюча дит.садка вимагає з батьків гроші на встановлення ...

    Детальніше...

     
  • Правові наслідки зміни імені та прізвища
    Надія Анатоліївна
    Доброго дня! Я студентка 5 курсу, у серпні вийшла замуж та змінила прізвище(поступ ала у вуз під своїм ...

    Детальніше...

     
  • Особливості сплати "поборів" в дитячому садку: батькам на замітку!
    Оля
    ДНЗ №23 м.Хм.Які ремонтні роботи зобов"язані проводитися за рахунок садочка. Вікна, сан.вузли Чи має ...

    Детальніше...